Фокусна тема “Місця і корені” була запланована командою фестивалю на 2022 рік. Зараз, плануючи відродження фестивалю в меншому масштабі, відповідному воєнному часові, ми зі здивуванням зрозуміли, що вона не втратила, а навпаки, набула нової актуальності через повномасштабну війну. У 2022 році ми планували говорити про те, як локальність виражається або втрачається в глобальному світі, що саме перетворює місця на точки гравітації і як із наших коренів виростає наше майбутнє.

У 2025 році словосполучення “Місця та корені” майже не потребує роз’яснень і коментарів, хоч воно і заграло геть іншими відтінками: значна кількість українок та українців водночас пережила, що означає втратити свої місця, але відчути свої могутні корені. Тисячі таких людей зараз мешкають у Дніпрі та об’єднуються в спільноти, як підтримувані державною владою, так і самоорганізовані. Це нові мешканці нашої громади, які переважно мріють повернутися додому, але водночас шукають свого місця і сенсу життя в новому місті. Дніпряни й самі дізналися, що означає бути переселенцями, а дехто й біженцями: перші півроку-рік повномасштабної війни багато хто провів у відносній безпеці західних областей або за кордоном.

Водночас те, що всі ми опинилися посеред геноцидної війни, де в кожного й кожну з нас цілить російська ракета просто через те, що ми українці, невідворотно вимушує дивитися в минуле, переосмислювати ті речі, які раніше здавалися очевидними, та й просто запитувати себе — що означає бути українцем чи українкою? І дослідження, і анекдотичні свідчення менеджерів культури фіксують гострий інтерес аудиторії до пошуків коріння, до локальної історії та ідентичності.

Тому в межах фокусної програми ми усі разом спробуємо торкнутися принаймні деяких із цих важливих тем, зазирнути глибше в те, хто ми є і ким ми хочемо бути, на який історичний досвід ми хочемо спиратися, а який воліли б залишити в музеях і підручниках із історії.