Інколи ми фантазуємо, що ми будемо робити, коли Україна переможе. Наприклад, поїдемо в деокупований Крим чи знову розіб'ємо намети на Кінбурнській косі. Але є речі, які ми вже не зможемо зробити, бо не встигли. Ті, хто не встиг, уже ніколи не побачать Донецьк тоді, коли "Ізоляція" була арт-центром, а не катівнею. Не побачать розквітлий оновлений Маріуполь. Не погуляють довоєнним Херсоном чи Новою Каховкою. Як нам нести в собі провину за те, що частина України для більшості з нас була "сліпою зоною", аж поки не стало пізно? Як тримати в собі пам'ять про те, чого ми ніколи не бачили? Як вибачити собі, що ми цього вже й не побачимо? Будемо говорити про це з історикинею, уроженкою Бахмуту Світланою Каюк, донечанкою, а пізніше маріупольчанкою Діаною Берґ і дніпрянкою/киянкою Катериною Семенюк, яка працює над збереженням пам'яті в межах платформи "Минуле / Майбутнє / Мистецтво".

Подія відбувається у партнерстві з платформою "Минуле / Майбутнє / Мистецтво".